Вірус Оропуш: з тропіків Амазонії до Європи

Маловідомий раніше вірус Оропуш, який тривалий час вважали локальним збудником джунглів, стрімко виходить за межі Латинської Америки. Поодинокі завізні випадки вже зафіксовані в Європі, що привертає пильну увагу міжнародних медичних організацій.

Масштаби недооціненої загрози

Нові дослідження у виданнях групи Nature свідчать, що реальна поширеність лихоманки Оропуш була катастрофічно недооціненою:

• З 1960 року в Латинській Америці та Карибському басейні на вірус перехворіли близько 9,4 мільйона людей (із них близько 5,5 мільйона — у Бразилії).
• У період епіцентру спалаху 2023–2024 років у Бразилії інфікувалося приблизно 300 тисяч осіб — це майже в 260 разів перевищує офіційну статистику підтверджених випадків.
• Кількість людей із виявленими антитілами до вірусу серед місцевого населення зросла з 11,4% до 25,7% за один рік.

Чому вірус так швидко поширюється?

Головним переносником хвороби є крихітна мошка Culicoides paraensis, яка розмножується у вологому ґрунті. Її біологічні особливості суттєво ускладнюють боротьбу:

1. Розмір: Мошка приблизно втричі менша за звичайного комара, тому вона вільно пролізає крізь стандартні сітки на вікнах.
2. Стійкість: Переносник погано піддається звичним методам дезінсекції, таким як обробка туманом чи усунення стоячої води.
3. Клімат і мутації: Зміна кліматичних умов (спека й дощі) грає на руку мошкам, а новий генетичний варіант вірусу розмножується ефективніше та частково оминає набутий імунітет.

Ситуація в Європі та нові ризики

Для Європи вірус не є ендемічним, проте глобалізація та туризм сприяють завізним випадкам. Улітку 2024 року в ЄС уперше виявили 19 таких інфекцій (зокрема в Іспанії, Італії та Німеччині), здебільшого після поїздок на Кубу. Через це Європейський центр профілактики та контролю захворювань (ECDC) закликає посилювати епіднагляд і покращувати діагностику.

Окрім географії, змінюється і клінічний портрет хвороби: у 2024–2025 роках із вірусом уперше пов’язали смерті раніше здорових людей та важкі ускладнення вагітності, а також розглядають можливість статевого шляху передачі.