Регіони отримали понад 38 тисяч доз вакцини від ВПЛ

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (МЗУ) завершило доставку понад 38 тисяч доз 9-валентної вакцини проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) до всіх регіональних Центрів контролю та профілактики хвороб. Перед відправкою на місця препарат «Гардасил-9» успішно пройшов обов’язковий державний лабораторний контроль.

Умови закупівлі та плани

Препарат придбано на замовлення Міністерства охорони здоров’я за кошти державного бюджету. Для цього у 2025 році МЗУ уклали дворічний договір керованого доступу з американською компанією Merck Sharp & Dohme (MSD). Наступна партія вакцини надійде в Україну до кінця 2026 року.

Кого та як вакцинують?

З 1 січня 2026 року щеплення проти ВПЛ офіційно ввійшло до Календаря профілактичних щеплень України:

• Безоплатна вакцинація передбачена для дівчат віком 12–13 років. Саме цей віковий період вважається оптимальним для формування найстійкішого захисту до можливого контакту з вірусом.
• Широкий спектр захисту: Закуплений «Гардасил-9» захищає одразу від дев’яти типів ВПЛ, зокрема від високоонкогенних штамів 16 і 18, які провокують розвиток раку шийки матки.

Чому це важливо?

За статистикою ВООЗ, рак шийки матки залишається однією з найпоширеніших онкопатологій у жінок у світі (сотні тисяч нових випадків щороку). Майже всі випадки захворювання пов’язані з ВПЛ — вірусом, що передається статевим шляхом.

На сьогодні вакцинація проти ВПЛ включена до національних програм імунізації у 166 країнах світу, а досвід використання «Гардасил-9» охоплює вже 45 держав.

Хронічна кропивʼянка: чому хворобу досі неможливо передбачити?

Масштабний систематичний огляд, проведений іспанськими дерматологами, показав, що наразі не існує надійних маркерів, які б дозволяли спрогнозувати перехід гострої кропивʼянки в хронічну форму.

Хід дослідження

Команда фахівців з Університетської лікарні Рамон-і-Кахаль у Мадриді проаналізувала 16 обсерваційних досліджень, що охопили понад 52 тисячі пацієнтів різного віку (як дорослих, так і дітей). Період спостереження в роботах коливався від 6 тижнів до 12 років. Метою було виявити клінічні, лабораторні чи терапевтичні чинники, які зумовлюють хронізацію процесу.

Основні висновки

Результати виявилися суперечливими:

• Частота переходу: Рівень трансформації гострої форми в хронічну варіювався від 5,8% до 36% (у дітей цей показник традиційно нижчий, ніж у дорослих).
• Клінічні фактори: Зв’язок між важкістю початкових симптомів, наявністю ангіонабряків чи алергічним статусом пацієнта та подальшою хронізацією виявився непостійним.
• Лабораторні маркери: Показники загального IgE, кількість еозинофілів, маркери запалення та профілі автоантитіл не продемонстрували відтворюваного зв’язку з прогнозом захворювання. Навіть прийом системних кортикостероїдів у гострій фазі не знижував ризик розвитку хронічної кропивʼянки.

«Жодні клінічні чи лабораторні маркери не дозволяють передбачити хронізацію процесу. Це означає, що немає сенсу застосовувати надмірно агресивні стратегії лікування на старті — зусилля мають бути спрямовані на якісний контроль симптомів та комфорт пацієнта», — наголошують автори дослідження.